Завершення JAZZFEST: один джазмен “довів” глядачів до сліз, інші - витягнули танцювати півзали

Як запальні мелодії від французів не могли залишити незворушним нікого із глядачів
Як елітний джаз від легендарного піаніста Сайруса Честната зірвав найтривалішу за фестиваль хвилю оплесків
Як австрійська джазова трилогія “Страх” мало не перетворилася на “Жах”

 


Третій і передостанній концерт VINNYTSIA JAZZFEST-2017 відкрив один із найбільш відомих музикантів Норвегії піаніст і композитор Ян Гуннар Хофф. Він причарував вінницьких глядачів норвезьким шармом, стриманою посмішкою та надзвичайною грою на піаніно.

Глядацькі сльози та гімн вільної Ірландії

Одним із найбільш проникливих творів, які Ян Гуннар Хофф виконував на вінницькій джазовій сцені, став триб’ют( музичне вшанування пам’яті ) на честь Юрія Кузнєцова, засновника Одеського джаз-фесту, який помер рік тому. Композиція “Ясний розум”(Clear mood) примусила глядачів плакати, і то тут, то там можна було побачити червоні від сліз очі вінничан.
Завершивши виконання “Ясного розуму”, музикант подякував глядацькій залі за підтримку.
— Зараз я зіграю триб’ют північній Норвегії, місцю, де я народився. Це неофіційний гімн північної Ірландії. який називається “Fields of Athenry”. Він написаний у 19 столітті.
Завершив музикант свій виступ спостереженням про те, що у Норвегії на такий концерт зібралося б 10 тисяч людей.
— Певно, ми просто дуже багаті, - припустив він і вклонився слухачам.


“Страх” Ляйхтфріда та “Жах” вінницького глядача


Тріо Ляйхтфріда з’явилось на сцені одразу ж після Яна Гуннара Хоффа. До слова, це тріо добре відоме шанувальникам європейського джазу.

 

Сам Йорг Ляйхтфрід, фронтмен гурту, має у своєму доробку кілька власних альбомів, і ще кілька, зіграних у співавторстві із іншими музикантами. А от, власне, тріо сформувалось нещодавно: контрабасист приєднався до ударника та піаніста тільки на початку 2017 року.

 


Після скандинавської стриманості та ліричності класичний джаз у драйвовому виконанні австрійсько-словацького гурту публіка сприйняла дуже тепло. Тим паче, коли Йорг Ляйхтфрід зізнався, що сам наполовину українець по матері. Остання композиція під назвою “Страх”, що складалась із трьох частин, настільки зацікавила одного із глядачів, що вже на прес-майданчику він запитав у виконавця: чи буде у цієї трилогії продовження? І тут же запропонував назву для наступної трилогії - “Жах”.

 

Йорг не зміг стримати сміху, і сказав, що це дуже класна ідея.
— Але жодного особливого страху у цій композиції немає. Йдеться про щоденні страхи, які постійно переслідують нас.

Джазмени Batunga&Subprimes йдуть у народ


Як зазначила ведуча фестивалю, кредо у французьких музикантів Batunga&Subprimes таке: “Співай, танцюй і грай зараз, не чекаючи більш влучного моменту. Майбутнє ніколи не настане, а життя відбувається тут і зараз”. Тому-то, можливо, вони і виступали на сцені як востаннє: всидіти на місці, не вимахуючи у такт ногою чи рукою, вдалося небагатьом. Глядачі, що сиділи подалі від сцени, взагалі вибігли танцювати у проході між рядами. Музиканти постійно рухалися і пританцьовували на сцені, граючи не тільки на звичних трубі, тромбоні та саксофоні, але і на банджо та сузафоні.

 


Неперевершений ритм задавали великий та малий барабани. До всього взяти ще і невимовну харизму кожного із музикантів - і суміш виявилася просто вибухонебезпечною.

 

Далі вони вийшли до зали і танцювали просто серед глядачів. Банджо задавало ритм, труба впліталася у загальну канву. Виступ вийшов настільки запальним, що їм ще довго глядачі аплодували навздогін.


“Прів’єт, Вальєрій!”
Музикант Люсьєн Ларкер, що був буквально “обплетений” сузафоном, постійно ввертав у музику українські фрази на кшталт “Добрий вечір!”. А коли Batunga&Subprimes почали виконувати пісню Love and Death, викрикнув “Прів’єт, Вальєрій!”.

 


Певно, цей привіт був адресований Валерію Коровію, голові Вінницької обласної адміністрації, який і запросив музикантів у Вінницю на виступ. Принаймні, очільник ОДА так і розцінив той вигук: — Ви чули, як французький музикант вигукнув “Привіт, Валерій”? - сміючись, запитав він у журналістів.

Перфоманс від світової легенди джазу

Перед виходом на сцену легендарного джазового піаніста Сайруса Честната містер Гафарі, представник посольства США в Україні виголосив невеличку промову:
— Для нас це велика радість - прийняти у цій залі тріо Сайруса Честната. Як можна краще відзначити двадцятип’ятиріччя дипломатичних відносин США та України, ніж із найкращою американською музикою? Сайрус Честнат - один із найбільш геніальних піаністів свого покоління. У його музиці поєднуються впливи дуже різних традицій та культур.
Акомпанували джазмену Ерік Віллер на контрабасі та Кріс Бек на барабанах.

 

Сайрус багато посміхався і перед виступом сказав глядачам такі слова: — Ви почуєте оригінальний виступ. Все, що почуєте - ноти та ритм - було зроблено тільки для ваших вух. Ми ні для кого більше ТАК грати не будемо. Отже, ми граємо джаз, святкують усі! Давайте добряче розважимось!


Музика, яка линула з-під його пальців, одразу ж навіяла слухачам атмосферу якоїсь обраності та елітарності - ще б пак, на сцені звучав справжній «чорний» джаз: жорсткіше за попередників виконання, м’якость і тут же - ламані ритми. Під таку музику запросто міг би заспівати сам король джазу Луї Армстронг - ось як вона звучала. Після виступу “на біс” Сайрус та його тріо зірвали, мабуть, найдовші оплески за усі два дні джазового фестивалю.

Колективна імпровізація

Як тільки тріо містера Честната закінчило грати, на сцену вийшли і музиканти проекту Batunga&Subprimes. Організатори фесту Павло Третьяков та Ірина Френкель запросилиЧестната та Batunga&Subprimes зіграти разом на завершення фестивалю. Порадившись із півхвилини, чоловіки заграли епічну музику, у якій поєднались жваві ритми французів та рвучкість і у той же час м'якість "чорного" джазу.