Класичний, скандинавський та справжній «чорний» джаз: як завершився «Vinnytsia jazzfest-2017». ФОТО

Від класичного скандинавського джазу до справжньої французької джазової вечірки та суцільної імпровізації із зіркою справжнього «чорного» джазу — другий день «Vinnytsia jazzfest-2017» подарував вінничанам весь спектр емоцій.

Навіть справжні джазомани не знали, чого можна очікувати від другого дня «Vinnytsia jazzfest-2017».
Бандура, кава та квадратна гітара: у Вінниці розпочався «фартовий VINNYTSIA JAZZFEST-2017»

 

Після феєричного першого дня, другий став ще більш наповнений різноманітними джазовими мотивами та енергетикою.
Ян Гуннар Хофф – містика скандинавських мелодій

Першим на сцену з‘явився один із найвідоміших музикантів Норвегії, піаніст і композитор Ян Гуннар Хофф. Як розповіла ведуча вечора, коли композитор навчався у консерваторії, завжди хотів імпровізувати, проте викладачі забороняли йому це робити, але, на щастя, Ян не послухав їх.


Сивий скандинавець та чорний рояль ніби відразу відчули один одного, а музика, котру вони творили, здавалася абсолютно природньою та наповненою холодною магією та криштальною свіжістю. Ян Гуннар Хофф у своїх композиціях вміло поєднує академічну класику, прогресивний рок, поп-музику та джаз. Його музика змушує забути про всі буденні клопоти та поринути у неквапливий музичний світ, у якому непотрібні жодні слова.


Композитор дійсно вміє створювати навколо себе атмосферу спокою, релаксу та затишку — впродовж всього концерту у залі була ідеальна тиша, а легкий дим на сцені додавав виступу неабиякої атмосфери. Сам Ян Гуннар Хофф був схожий на чарівника, який неквапливими рухами по піаніно створює казку.


Піаніст в основному презентував роботи із останнього альбому «Stories» .

    Це альбом-оповіді. Його творчий доробок — це все те, що всередині душі. Сьогодні буде зіграна одна пісня, яка називається «Політ на північчю», яку я придумав, надихаючись прекрасними пейзажами Норвегії, – розповів зі сцени Ян Гуннар Хофф.


Музикант також привіз до Вінниці композицію, котра була написана засновником і натхненником Одеського джазового фестивалю Юрієм Кузнєцовим, який недавно помер. Музикант назвав цей твір своєрідним містком від одеського джазового фестивалю до вінницького.


Взагалі у моїй творчості є різні емоції та почуття. Депресивні не є виключенням. Наприклад, твір, який я зіграю сьогодні, – «Високо в горах» – написаний під емоціями, пов‘язаними із другом нашого колективу, який наркозалежний. Всі думали, що він нарешті покине це, але цього не трапилося. Незважаючи на таку важку ситуацію, пов‘язану із цим твором, він вийшов як полегшення, – сказав композитор.


Після виходу на біс Ян Гуннар Хофф зізнався, що був в Україні 10 років тому, коли виступав в Одесі, Києві та Донецьку, але вінницька публіка дійсно неймовірна, та пожартував, що в Норвегії на такий концерт прийшло б 10 000 людей.


    Ми просто дуже багаті, – з усмішкою сказав композитор і зробив фото вінницької публіки на згадку.

Тріо Йорга Ляйхфріда – класичний джаз із «барабанною кухнею»


Якісний авторський класичний джаз подарували глядачам Тріо Йорга Ляйхфріда. Працюючи разом лише рік, Йорг Ляйхфрід, Штефан «Пішта» Бартус та Хуберт Брундлмаєр гармонійно зігралися.

Їх композиції ліричні, яскраві та надзвичайно потужні, а емоції кожного учасника тріо на сцені не дозволяють зосередитися на одному.


Спокійний та легкий Йорг Ляйхфрід постійно ніби нашіптував щось піаніно та часто посміхався, зачаровано дивлячись на своїх колег.

Штефан Бартус витворяв із контрабасом таке, що моментами здавалося, ніби він з ним то ніжно домовляється, то свариться. Харизма та насичений спектр емоцій цього контрабасиста додавали кожній композиції певного груву та водночас легкості.


Шаленець Хуберт Брундлмаєр «готував» на своїй «барабанній кухні» справжні шедеври. Віртуозна гра різними видами барабанних палочок та щіток, створювала такі звуки, які може створити лише природа. За його емоційністю також можна було спостерігати вічно — барабанщик то заплющував очі, то прикушував губи та ніби губився десь, грав на барабанах ліктями і долонями. Зілля під назвою Тріо Йорга Ляйхфріда стало справді цілющим.


Кожна їхня композиція відрізнялася від попередньої — як по настрою, так і по виконанню. Музиканти то переносили на світлу галявину із співом пташок, то демонстрували «Страх 1, страх 2, страх 3».

Музиканти зізналися, що сьогодні демонстрували абсолютно новий творчий доробок і одна композиція навіть не має назви, а кожна країна, де вони грають, має певний вплив на їхню музику.


Тріо Йорга Ляйхфріда вперше в Україні, тому вони не приховували захват від публіки.

    Ми вперше в Україні і дуже раді тут бути. А ще дуже дякую за цей інструмент — він неймовірний. Дуже дякуємо за такий теплий прийом, – сказав піаніст та лідер тріо Йорг Ляйхфрід.

Саме під час перекладу цього тріо перекладач вирішував скорочувати речення, або ж взагалі їх не перекладати.
Batunga & The Subprimes – французька джазова вечірка посеред залу

Годинна перерва перед виступом музикантів із проекту Batunga & The Subprimes була дійсно потрібна, аби підготувати свої слухові та зорові рецептори для сприйняття джазу від цих навіжених парижан. Шість чоловіків у різнокольорових сорочках із посмішками на обличчях вже з перших секунд заполонили зал своєю харизмою та гарячою енергетикою.

У цьому колективі класичні труби і саксофони ідеально вживаються з екзотичними банджо і сухафоном, а барабани додають музиці об‘ємності та особливого ритму.


Афро-фанк та джаз-рок Batunga & The Subprimes моментами нагадував то бразильський карнавал, то переносив на ранчо до справжніх ковбоїв. Все, що вони творять із власними інструментами, можна назвати істинним шаманством, а енергетика кожного сплітається у велетенський вибух емоцій, харизми та таланту.

Музиканти постійно рухалися сценою, підтанцьовували та навіть співали. Batunga & The Subprimes — це організм, який працює в унісон та змушує зал шалено плескати в долоні та навіть танцювати.


Кожен їхній виступ — суцільний перформенс, загравання з інструментами та всеохоплююча любов до своєї справи та публіки. Адже саме цей колектив неочікувано опинився в залі та створив там справжню джазову вечірку із запальними танцями.

 Однозначно, вони стали улюбленцями вінницької публіки. Вже після завершення концерту можна було почути як глядачі обговорювали харизму музикантів та віртуозну гру.
Тріо Сайруса Честната із США – справжній «чорний джаз»

Після 15-хвилинної перерви на сцену з‘явилися хедлайнери «Vinnytsia jazzfest-2017» – Тріо Сайруса Честната із США.

Їхній приїзд став можливим завдяки сприянню Посольства США в Україні, представники якого мали коротку промову перед початком виступу, в якій подякували організаторам за співпрацю.

І ось на сцені з‘являється культова та легендарна особистість — Сайрус Честнат разом із бруклінським контрабасистом Еріком Уілером і філадельфійським барабанщиком Крісом Беком. Вінничани мали змогу почути унікальну програму, яку, за словами Честната, вони більше ніколи і ніде не гратимуть.


Лише тут, і лише для вас, – сказав усміхнений Сайрус.

Сайруса називають кращим піаністом сучасності і вже з перших хвилин можна було впевнитися у тому, що це не обман. Його віртуозна гра захоплює, а щира посмішка задоволення передавалася глядачам у залі, які із захопленням слухали тріо. В їх музиці ідеально поєднується задушевна лірика, блюз і госпел, потужний свінг та афро-кубинські ритми.

Розпочавши із більш ліричних та релаксових композицій, музиканти згодом перейшли до більш африканських. Саме тут барабанщик та контрабасист змогли відкритися наповну. Їхній музиці властиве постійне наростання ритму та емоцій, віртуозність гри кожного та вміння передавати інструментами всі явища природи. Окрім цього, легкий та приємний вокал Сайруса Честната ніби у кожному звуці передавав глядачам щастя.


Як і всіх музикантів, котрі виступали цього дня, глядачі не могли відпустити тріо без ще однієї композиції.

Та головною родзинкою вечора була імпровізація, здавалося б таких різних колективів, Тріо Сайруса Честната і Batunga & The Subprimes. Про яку вони самі не підозрювали, але яка вийшла абсолютно гармонійною та викликала бурхливі овації у глядачів.

Традиційно всі музиканти отримали на пам‘ять від організаторів фестивалю статуетки (деякі, до речі, спробували їх навіть вкусити).


Окрім цього, відзнаку від Міністра культури України Євгена Ніщука  за досягнення в розвитку культури і мистецтва з рук Валерія Коровія отримала генеральна продюсерка «VINNYTSIA JAZZFEST» Ірина Френкель.


Близько дванадцятої ночі на прес-майданчику ще панував джаз, але вже лише у емоціях музикантів та глядачів. Вони багато спілкувалися, фотографувалися та обмінювалися позитивними емоціями.