Як вінницький джазфест бив рекорди за кількістю оплесків та овацій

Організатори фестивалю вже знають, хто приїде до Вінниці наступного року, але терпляче мовчать, зберігаючи інтригу


Грюкнула кришка рояля, який уже зняли зі сцени ТРК "Вінтера", – учора, 24 вересня, ще один джазовий фестиваль у Вінниці закрився. Закрився під бурхливі оплески й овації, якими незмінно завершувалися й усі двадцять попередніх фестивалів. Навіть балувана багатьма роками фестивалів когорта затятих вінницьких джазоманів, яка була переконана, що в джазі їх уже нічим здивувати не можна, таки була зачудована багатьма виступами, особливо ж – останнім концертом фестивалю. Втім, і перша частина другого фестивального дня була вартою уваги не менше.

Першим у неділю на сцену вийшов норвезький піаніст і композитор Ян Гуннар Хофф. Сольний концерт одного з найбільш відомих у Норвегії музикантів підкорив серця любителів класичного джазу, хоч, як і більшість джазменів, Хофф не замикається в рамках одного стилю. Він пише музику не лише для сольних концертів, а й для камерного оркестру, хору, та й сам грає не лише соло, а й у складі музичних колективів. У Вінниці ж він грав так, ніби на сцені був цілий оркестр. Ліричні мелодії зупиняли час, зал поринав у роздуми і спогади, застиглі погляди глядачів свідчили про те, що в душі кожного з них піаніст пробудив їхню власну музику.


За Хоффом була черга тріо Йорга Ляйхтфріда (Австрія – Словаччина). Авторський класичний джаз. Що особливо порадувало вінничан і полоскотало їхню гордість за "свої" фестивалі, так це те, що для вінницького фестивалю готувалася ексклюзивна програма. То був вечір світових прем'єр. Ліричні композиції і несподівані поєднання стилів.

Йорг почав свою музичну освіту з гри на класичному гобої. У 14 років зацікавився джазовою музикою і вже не мав сумніву в тому, що саме вона буде справою його життя. У 2009 році здобув ступінь майстра мистецтв у Віденській консерваторії і з 2010 року викладає піанізм на джазовому відділенні. Між тим активно гастролює у співпраці з різними музикантами, зриваючи овації у відомих концертних залах.

І останній концерт фестивалю – ох, аж не віриться, що це велике свято музики має не лише початок, а й кінець! – шалені оплески протягом кількох годин. BATUNGA&SUBPRIMES (Франція) і тріо Сайруса Честната, яка кажуть фани, буквально "порвали зал". Туба, саксофон, барабани, тромбон і навіть банджо та сузафон були єдиним цілим і вже з перших хвилин примусили глядачів підтанцьовувати й енергійно ляскати себе в такт по колінах і стегнах, а оплески іноді, здавалося, лунали гучніше за саму музику.

"Танцюй, співай, грай просто зараз – життя вирує, живи, радій тут і тепер – не відкладаючи нічого на потім!" – під таким гаслом музиканти живуть і творять самі і пропонують іншим роботи так само. Коли повітря в залі було аж гарячим від емоцій, музиканти вирішили додати жару ще: просто зі сцени вони навіть не зійшли, а зістрибнули в зал і разом зі спонтанно утвореною групою "танцювальної підтримки" пішли поміж ряди глядачів.

Зал просто шаленів. "Батьки" фестивалю Ірина Френкель і Павло Третьяков не приховували величезного задоволення справді феєричним успіхом – цей концерт дописував нову яскраву сторінку джазофестивальної історії Вінниці.

Але то була ще не крапка! За BATUNGA&SUBPRIMES на сцену вийшли три темношкірі музиканти і показали справжній африканський джаз. Сайрус Честнат за роялем, контрабасист Ерік Уілер і барабанщик Кріс Бек зовсім не були схожими на попередніх виконавців ні поведінкою на сцені, ні музикою, яку виконували, але вразили публіку не менше. Справжній "чорний джаз" – у всій його аж ніяк не чорній палітрі звуків і асоціацій! Навіть всеохопне слово "віртуози" не передає захвату, з яким зал зустрічав американське тріо.

А уявіть собі, як зустрічали глядачі великий сюрприз фестивалю: після того, як тріо розкланялося, на сцену до нього піднявся попередній колектив – BATUNGA&SUBPRIMES. І не просто для того, щоб ще раз зірвати заслужені овації самим фактом виходу на сцену, а для спільного концертного номера, який творився просто на ходу. Навіть завсідники фестивалю були приємно здивовані. Аплодували так, що з долонь от-от міг піти дим.

А коли всі разом сказали, що фестиваль закрито, глядачі понесли свій щирий захват додому, щоб потім годинами передивлятися фото і відео і згадувати, згадувати. Не забудуть вінницький фестиваль і виконавці, адже, окрім неймовірної кількості оплесків і овацій, вони повезуть додому спеціальні сувеніри фестивалю.


А тим часом Ірина Френкель і Павло Третьяков уже готуються до наступного джазового фестивалю. Більше того, знають, хто на нього приїде (якщо ніякі форс-мажори не перебіжать дорогу), адже ще в серпні були підписані попередні угоди.

"Я все знаю, але не скажу, бо це ж має бути сюрприз", – задоволено сказала Френкель. Вона ж уже переконалася, що цьогорічний фестиваль був успішним, а отже є з чого проростати ентузіазму для організації наступних фестивалів.

Додамо, що сьогодні, 25 вересня, Сайрус Честнат дав майстер-клас у Вінницькому училищі культури і мистецтв імені Леонтовича, чим ще раз підкреслив, що у вересні Вінниця таки перетворюється на джазову столицю України.

Фото: Сергій Бахмутов і "Власно.інфо"

Нагадаємо, у перший день фестивалю, 23 вересня, вінницьких джазоманів вразили електробандура, віртуоз Тарасов і "санудтрек сучасних залізниць".

 

Завантажити логотип фестиваля

 

Завантажити фото