Старт ювілейного «Vinnytsia jazzfest»: привіт від Гройсмана, ексклюзив від Львова, джазові співанки та ностальгія

Солідний ювілей – 20 років – міжнародного «Vinnytsia jazzfest» розпочався ексклюзивним подарунком від музикантів Академічого симфонічного оркестру Львівської філармонії –  спеціально до свята вони аранжували сюїту «Happy birthday». А диригентом вперше на українській сцені виступила продюсер фесту Ірина Френкель.

 

Далі вечір проходив під девізом «згадати все» –  на сцену вийшли усі ведучі фестивалю з першого року його проведення: Володимир Грицик, Олег Семко, Олена Накорнєєва, Світлана Арламова-Кірюшина. Сюрпризом навіть для самих оганізаторів фестивалю став приїзд Олексія Когана – він був ведучим фестивалю впродовж 11-ти років.

Оскільки жоден ювілей не проходить без подарунків, не з порожніми руками на сцену вийшли голова Вінницької ОДА Валерій Коровій та міський голова Сергій Моргунов. Свій письмовий привіт передав і екс-мер Вінниці, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, назвавши фестиваль унікальним для України. Почесні грамоти та нагороди від Кабміну, Мінкульту, управління культури та мерії. Крім того, організатори – отримали й ексклюзивні пам’ятні нагороди – статуетки у вигляді скрипічного ключа із логотипом фестивалю.

Після офіційної частини, розпочалося власне те, чого глядачі чекали з минулої осені – перший концерт фесту. Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії подарував смачні композиції у жанрі симфо-джаз. Це були твори Джорджа Гершвіна – «Симфонія у стилі блюз», «Американець в Парижі», Джона Кендера – мюзикл «Чикаго». А коли оркестр почав виконувати твір Генрі Манчіні «Рожева пантера», біля сцени з’явилася… рожева пантера. Щоправда,  то була танцівниця у плюшевому рожевому костюмі. Для глядачів у віковій категорії 3+ (були й такі молоді шанувальники джазу) «пантера» стала абсолютною фавориткою.

    Нам надзвичайно приємно було відкривати фестиваль. Хоча, у Європі це вже традиція – розпочинати концерти саме з виступу оркестру. Це престижно. І дуже приємно, що Вінниця культивує ці традиції, – сказав  диригент Богдан Дашак.

Відкриттям цього фесту став проект Ігоря Закуса «Співанки». Це, мабуть, єдиний автентичний проект у жанрі етно-фольк-джаз. Солістка Іванка Червінська від бабусь зібрала кращі зразки давніх народних пісень. Тоді Ігор Закус надав їм особливого аранжування. У супроводі бас-гітари, роялю та ударних ці пісні звучать з особливим смаком та колоритом. А головне, в кожній з композицій є душа, і вона – українська.

На заключному концерт третього дня фестивалю витупили його «батьки-засновники» – Максим Гладецький та Юрій Шепета. 20 років тому вони просто захотіли провести хороший джазовий вечір.

    То були важкі дев’яності, нам хотілося зробити щось цікаве. А потім зрозуміли, що хочемо це повторити, – згадує Максим Гладецький, контрабасист.

До речі, варто пригадати відомий років п’ять тому фільм-мюзикл «Стиляги». Справа в тому, що всі музичні партії для фільму написав саме Максим.

Виконали хлопці як композиції авторські, так і обробки відомих композицій. Поєднання звуків клавішних, ударних, контрабасу та саксофону так сподобалися публіці, що вона викликала музикантів «на біс». Як до речі, й попередніх джазменів. Це одна з приємних традицій фесту, яку заклали самі вінничани. Музиканти якраз за теплий прийом та вдячність дуже люблять вінницькі публіку. Мабуть, тому й приїздять у місто вже 20 років поспіль.