Перший день VINNYTSIA JAZZFEST: як співати без слів та грати на гітарі з цигаркової коробки

- Музику до слухачів у цей день доносили через незвичайні інструменти: чого варта тільки електробандура та гітара із коробки з-під цигарок

- Після виступу усі бажаючі бігли до прес-майданчика — порозпитувати музикантів про творчість або й запропонувати себе у якості учасника.

Цей, вже 21-й за ліком, фестиваль VINNYTSIA JAZZFEST, організатори охрестили “фартовим” — через безліч сюрпризів для глядачів. Хоча, врешті-решт, найбільш фартовими виявилися кавомани: їм можна було пити каву прямо у концертій залі, брати участь у розіграші подарунків від організаторів та кав’ярні “Чорна кішка Білий кіт”.
Дощовий вечір надворі навіював думки у стилі нуар, які, втім, розвіювалися тим швидше, чим ближче ви підходили до будівлі ВДТ на Театральній. Із колонок на усю площу Небесної сотні лунала класика джазу: тут можна було почути і Луї Армстронга, і Майлза Дейвіса, і - здається - Нета Кінга Коула.

Звідки фарт у фесті?

Але всередині було ще цікавіше: фестивать розпочався рівно о пів на шосту. Генеральний продюсер Ірина Френкель та директор фестивалю Павло Третьяков вийшли на сцену під армстронговську “Хеллоу, Доллі”.
— Для вас ми підготували багато сюрпризів, от до речі - оцей спеціальний фартовий пряник від кав’ярні “Чорна кішка Білий кіт”. Велике виключення для кавоманів: ви можете бути на концерті і пити каву. Це дозволили на 21 фартовому джазовому фестивалі, - сказала зі сцени Ірина Френкель.
 Можна було стати учасником розіграшу, придбавши спеціальні кавові напої фестивалю. У подарунок глядачі отримували компакт-диски від джаз-бендів та подарункові сертифікати у кав'ярню.

— Вже 21 раз ми з Іриною виходимо сюди й відкриваємо фестиваль. Цього року ми вирішили - якщо фестиваль фартовий, то давайте одразу визначимо найфартовіших глядачів нашого залу, яким одразу і довіримо відкрити наш фестиваль. Подивіться уважно на ліву сторону ваших крісел, - тут вже усі глядачі прискіпливо почали оглядати ліві боки своїх крісел у пошуках якихось незвичностей.


А Павло Третьяков тим часом продовжував:
— Ми з Іриною наклеїли на двох значки: осіннє яблучко та осінню ж грушку...

— Є! - почулося із залу. І на сцену вийшли одинадцятирічний хлопчик Ярослав та Валерія, якій 17 років. До них приєдналася і глядачка Кіра Олександрівна, яка не пропустила ще жодного із двадцяти одного вінницького джазфесту. Усі хором крикнули “Вінниця-джаз-фест відкрито” - і ось на сцену вже виходять музики українського проекту KoloYolo.

Електробандура та пісні без слів


Музиканти грають у стилі етно-джаз і потрапили до Вінниці прямо із Одеського джазового фестивалю.


— Ми дуже раді відкривати цей фестиваль, - сказала глядачам Ольга Гончаренко, і тут же озвучила назву першої композиції:
— Пісня називатиметься Our Yes. Чому Our Yes? Бо вже набридло називати “Нова № 7”, - пожартувала вона і вдарила по струнах бандури.


Композиції музикантів причарували глядачів надзвичайним поєднанням ніжності та ритмічності мелодій.
Вже пізніше, на прес-майданчику, Ольга зізналася, що поєднувати бандуру та джаз не так вже і легко.
— Треба постійно притримувати струни, аби бандура звучала більш чітко. Є свої нюанси, але якщо тобі подобається те, що ти робиш, ніяких перепон немає.

"Сувора" імпровізація від тріо Володимира Тарасова

Коли KoloYolo покинули сцену, вирази облич людей змінилися із замріяних на напружені - настільки іншим за настроєм був авторський джаз від відомого литовського тріо Володимира Тарасова.

Це тріо унікальне тим, що його учасники ніколи не обговорюють програму майбутнього виступу. Тим дивніше було слухати, як суцільна імпровізація породжує злагоджений за настроєм виступ.


“Теплу” та мрійливу атмосферу, яка залишилася від попереднього бенду, вони майстерно “перекроїли” на сповнену тривожності та задумливості. Формували такий настрій різкі та відривчасті мелодії саксофону Людаса Моцкунаса, суворі та жорсткі звуки контрабасу Євгеніюса Каневічюса і то вкрадливі, а то - войовничі звуки ударних.

Український дебют квартету Мішеля Майса


Власне, український дебют у чистому вигляді у квартету був на вінницькій сцені, а всеукраїнський встигла забрати собі одеська джазова сцена.


Вони грають у стилі джаз-ф’южн. У квартеті зібралися вже знані у Європі музиканти: так піаніст та композитор Седрік Ханріот грав із доволі знаними французькими музикантами, контрабасист Штефан Голдбах - виходець із класичної школи, а Аліса Клейн, що грає на тромбоні, нещодавно отримала ступінь у Амстердамі за цим інструментом.

— Дуже класно, коли у команді грає жінка, це трохи применшує чоловіче его, - сказав лідер квартету Мішель Майс. Проте Аліса, судячи із його розповіді, і сама не без амбіцій: у свій час обрала тромбон, аби грати у одному із великих джазових бендів, адже, каже Мішель, зазвичай цей інструмент можна частіше зустріти у ансамблях.


Гітара з цигаркової коробки та музика залізниць


Це суто чоловіче тріо грає у жанрі експериментального джазу. А свою музику називають “музикою урбаністичних лінощів” та “саундтреками сучасних залізниць”. І справді, є у їх музиці щось, схоже на мірний стукіт коліс нічного потяга. Гітарист та вокаліст Лео Хопфінгер розповідає, що інколи за ідеями для нового альбому вони й справді відправляються подорожувати - от тоді у них альбом і записується з першого разу. Серед інструментів Лео - і триструнна квадратна гітара, зроблена із цигаркової коробки. Раніше, розповів музикант, на таких саморобних гітарах грали бідняки, які не могли дозволити собі купити справжні інструменти.